Розіграш путівника
дата початку — 01 Листопаду 2008
дата закінчення — 07 Січня 2009
Скелі біля села Бубнище
Так склалося шо останнім часом я відкриваю для себе самі матрасні пункти призначення довкола...
Найекзотичніший скансен України
Коли я планував цей писати пост, а ідея народилася ще там, на місці під холодним вітром, хмарним небом, без...
В «Універсальній» створено команду волонтерів
В Страховій компанії «Універсальна» створена команда волонтерів, мета яких – організація та впровадження...
Монастир Сурб-Хач
(Старий Крим, Кіровський р-н, Крим)
Одна з вірменських святинь що збереглася на кримській землі. Розташований монастир за три кілометри на південь від затишного містечка Старий Крим. Потрапити до нього можна, якщо слідувати за кустарними дороговказами, які встановлені ще на трасі Феодосія – Сімферополь, яка проходить через Старий Крим.
Перші вірменські общини стали формуватись в Криму ще в ХІ столітті (вірмени прийняли християнство ще на початку IV століття). Представники тих общин займались переважно торгівлею. Але коли в другій половині XIII столітті турками-сельджуками була знищена древня вірменська столиця Ані еміграція вірменського населення набула массового характеру. Значна частина вірмен (не тільки торговців, а й ремісників) почала селиться в Галицько-Волинському князівстві та Криму. В 1330 році по договору з генуезьким керівництвом в Кафу (Феодосію) переселилось декілька тисяч вірмен, нащадків біженців з Ані. Значна частина вірмен оселилась в тодішній столиці Кримського ханства Солхаті (Старий Крим).
Неподалік Солхату, приблизно в 1338 році (за іншими данними – 1358 рік), монахом Ованесом та його дванадцятьма однодумцями був побудований монастир що отримав назву Сурб-Хач (в перекладі з вірменського – Святий Хрест). Є легенда, що ця назва походить від того що вірменам вдалося вивезти з Ані хачкар – освячений кам’яний хрест й привезти його в Крим. Там де його встановили згодом з`явився монастир Сурб-Хач.
Дуже швидко монастир стає значним духовним центром кримських вірмен. Він же перетворюється й на центр писання вірменських літописів. Ремесло літописців цінувалось дуже високо, декого з представників цієї «спеціальності» вірменська церква навіть зарахувала до лику святих.
В XIV – XV століттях при монастирі розміщувалась школа та духовна семінарія де викладали визначні вірменські духівники та вчені, митці та філософи. Тут була велика бібліотека, збірка літописів та книг з мініатюрами. В наш час в спеціальному сховищі «Матенадаран» у Вірменії зберігається 240 літописів написаних в Сурб-Хачі, Кафі, Карасубазарі.
Ті часи були занадто неспокійні для Криму, тому монастир що обростав келіями та господарськими спорудами поступово набуває оборонних рис і зараз нагадує справжню фортецю. Всіх відвідувачів зустрічає кріпосна стіна з вікнами-бійницями.
Монастир функціонував як автономний господарський комплекс.
Був влаштований навіть водогін та каналізація. При монастирі було ціле поселення з садами та виноградниками.
Після захоплення Криму в 1475 році турками-османами частина вірмен емігрувала з Криму, але значна частина залишилась й продовжувала зберігати свою віру та культуру. Сурб-Хач, незважаючи на досить велику кількість вірменських святинь на півострові, залишався духовним центром вірмен Криму.
Коли Крим опиняється в залежність від Російської імперії, по ініціативі графа П.Румянцева-Задунайського, організовуються переселення християнського населення півострова в південні володіння імперії. В 1778 році разом з греками, грузинами та волохами було вивезено майже 12 598 вірмен. Значна їх частина оселилась біля гирла Дону й заснувала місто Новий Нахічевань. Багато вірмен не прижилися на нових землях й поступово стали повертатись в Крим.
Занедбаний Сурб-Хач оживає в 1789 році, коли вірменська община Старого Криму отримує дозвіл на відродження своїх храмів. В ті часи вірменам у Криму було надане навіть певне самоврядування. З 1808 по 1870 рік в Старому Криму навіть функціонувала вірменська міська ратуша.
Але з часом було скасоване самоврядування вірменів, а після 1917 року й сама Російська імперія. Більшовики спробували збудувати свою імперію, але що з того вийшло ми знаємо.
В 1926 році монастир був закритий. Під час Другої світової війни вірменами була здійснена спроба реанімувати свій духовний центр, але це була лише спроба. В радянські часи на території монастиря був влаштований піонерський табір, а згодом – склад.
В 1963 році були початі реставраційні роботи по збереженню монастирського комплексу, в 1970-х роках проводились археологічні розкопки.
Лише на початку ХХІ століття монастир передали вірменській релігійній громаді, але ні коштів, ні людських ресурсів катастрофічно не вистачає на повне відновлення святині.
В наш час монастир складається з храму Святого Хреста з притвором - типового взірця вірменської сакральною архітектури, башти-дзвіниці, трапезної та келій, що утворюють декілька внутрішніх двориків. Поруч зберігся готель для паломників. Всередені церкви залишились розписи XVIII ст.
Там же знаходяться поховання настоятелів монастиря, що закриті плитами з вірменськими написами та «сельджукським» орнаментом.
Інтер`єр церкви ще не відновлений, але архітектура справді дуже цікава. Приміром таку купель я бачив вперше:
На стінах також можна побачити старі плити, що можуть розповісти сучасним дослідникам дещо з історії Сурб-Хачу.
За монастирем є джерело, яке як розповідала нам людина що показувала Сурб-Хач, має надзвичайну енергетику. Вона з цього джерела по водогону проходить під храмом і відводиться до фонтанів, що влаштовані на схилі трохи нижче монастирських стін.
Ну а взагалі місце, де розташований монастир надзвичайно красиве й спокійне. Сюди приїздять все більше й більше кримських вірмен не тільки для спілкування з всевишнім, а й просто для відпочинку.
Вхід користувачам
