Розіграш путівника
дата початку — 01 Листопаду 2008
дата закінчення — 07 Січня 2009
Скелі біля села Бубнище
Так склалося шо останнім часом я відкриваю для себе самі матрасні пункти призначення довкола...
Найекзотичніший скансен України
Коли я планував цей писати пост, а ідея народилася ще там, на місці під холодним вітром, хмарним небом, без...
В «Універсальній» створено команду волонтерів
В Страховій компанії «Універсальна» створена команда волонтерів, мета яких – організація та впровадження...
Ічнянський природний парк
Якщо раптом захотілось спалити кілька десятків літрів газоліну, а заодно подихати ще не зіпсутим великим містом свіжим повітрям, то я раджу навідатись у який-небудь заповідник. Один є зовсім недалеко, практично під Прилуками. Тому – в дорогу. З Києва потрібно виїхати в напрямку Броварів. У самих Броварах є велика розвилка з виїздом на прилуцьку трасу. Нам туди. Сама дорога односмугова, середньої якості. Не завантажена. Місцеві водії доброзичливі, тому можна відвести ліву ногу на підставочку і тиснути пару годин лише на газ. В заповідник можна їхати через саме місто Прилуки. Там же можна і підкріпитись – надалі дорога буде напівдика. З міста треба виїздити в напрямку Ічні, тут на виїзді полюбляють причаїтись хлопці в кашкетах, тому дуже гнати не варто, тим більше, що починається ланцюжок з невеличких сіл-хуторів із стрибаючим на дорогу населенням. Територія природного парку починається просто за селом Ічня. Спочатку потрібно переїхати залізничний переїзд і попасти в саме село, далі «до кінця вулиці» і ліворуч. Промахнутись важко, тому що прямо від повороту починається ліс. Через нього тягнеться нормальна асфальтована дорога. За кілька кілометрів ліворуч є озерце. На цій ділянці полюбляють тусуватись місцеві віддихаючі, тому треба приготуватись до налічія «людського духу». Ну а чим далі в ліс, тим більше кіслорода, тому можна спокійно зануритись у хащі і насолоджуватись хто чим гаразд. Тепер невеличкий ліричний відступ, який можна сміло пропускати – він призначений більше для ботаніків-джедаїв і геологів-шахідів, тобто для представників тупикового відгалуження гомо сапієнс.
Ічнянський природний парк створено з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових і унікальних лісостепових природно-ландшафтних та історико-культурних комплексів у верхів'ї р. Удай. За своїм природним потенціалом територія парку не має альтернативи в північному районі Лівобережного лісостепу і характеризується великою екологічною цінністю. Рельєф території парку рівнинний. На заході - це плоскохвиляста, слабо розчленована рівнина з незначною кількістю балок та річкових долин, а на сході місцевість поступово підвищується і переходить у відроги Середньоросійської височини. Складена ця територія осадовими породами неогенового віку, представленими переважно пісками та глинами. Клімат території парку помірно континентальний, з м'якою зимою та теплим літом. Середньорічна температура повітря становить +6, середня температура січня - 7, липня - +19, число днів з температурою понад +10 - 158 днів, а з температурою -10 і нижче - 45днів. Територія парку характеризується помірною зволоженістю. Середня кількість опадів становить 566 мм на рік, з яких 70% випадає в теплий період року. Висота снігового покриву становить 15-17 см. По території парку протікають дві річки: Удай та Іченька. Рослинний світ Ічнянського національного природного парку вражає своїм видовим багатством і є визначальною складовою неповторних мальовничих ландшафтів. Окрасою території є гарноквітучі та декоративні види рослин. Велике наукове значення складають види, занесені до Червоної книги України: пальчатокорінники м'ясочервоний та травневий, коручка морозниковидна, лілія лісова, плаун річний тощо, а також регіонально-рідкісні види. Великої уваги заслуговують види лікарських рослин, що зростають на території парку. Річки Удай та Іченька утворюють своєрідні водно-болотні ландшафти. Тихі плеса численних ставків та озер - це унікальні куточки збережені у природному стані. Природоохоронна, наукова, пізнавальна і естетична цінність території парку значною мірою обумовлена і його тваринним світом. Із рідкісних, занесених до Червоної книги видів, тут мешкають горностай, борсук, видра річкова, представником Європейського червоного списку є вовк.
Територія парку має значні ресурси для розвитку рекреаційної діяльності. Кліматичні умови та чарівна природа сприяють формуванню належних умов для здійснення пішохідного туризму, пізнавальних прогулянок, екскурсій, лижних прогулянок, катання на човнах, збирання грибів та ягід, рибної ловлі, спортивного мисливства. До складу території Ічнянського національного природного парку входить Тростянецький дендрологічний парк загальнодержавного значення - один з найвидатніших у Європі за своєю художньою цінністю та найбільший в Україні за площею. Дендропарк "Тростянець" - один із важливих дендрологічних центрів України, визначна база для наукової роботи з паркознавства, дендрології, насінництва. Це справжній музей природи. На його території представлені близько 1700 деревних та чагарникових порід і їх різновидів, 250 сортів декоративних квіткових рослин. За чисельністю садово-декоративних форм хвойних дерев, а їх тут більше ніж 100, парк займає перше місце в Україні. Загалом на Ічнянщині збереглися численні пам'ятки історії та культури які є невід'ємною частиною місцевого пейзажу. Поблизу Ічнянського національного природного парку розміщений національний історико-культурний заповідник "Качанівка". Архітектурно--парковий ансамбль у Качанівці є унікальною пам'яткою ландшафтного мистецтва, історії та архітектури кінця XVIII - початку XX ст. Його відвідували діячі культури: М. Гоголь, В. Штернберг, М. Глінка, С. Гулак-Артемовський, Марко Вовчок, П. Куліш, І. Репін, Т. Г. Шевченко. Палац є і своєрідним музейним центром з чудовою картинною галереєю. Визначним осередком художньої культури, місцем народження, проживання, творчості та спілкування відомих митців було м. Ічня. Тут народилися український скульптор Іван Мартос (1754 - 1835 рр.) автор визначних пам'ятників - Мініну та Пожарському в Москві, А.Є. Рішєльє в Одесі. Для тих, хто бажає відпочити і помилуватись красою природи Ічнянської землі, на території національного парку обладнано місця короткострокового відпочинку.
Особливий дар природи на прилеглих до парку територіях - це родовище бішофіту, яке є унікальним за своїми запасами та лікувальними властивостями.
Отже нагулявшись по родовищах біошофіту і нарвавши чудових квіток, більшість з яких захищені законом та прописались у Червоній книзі (можна помаленьку штудіювати карний кодекс), збираємось їхати додому. Асфальтована дорога нас виведе прямісінько на київський путь. Але нам не туди. Нам назад, якщо звісно шкода машину. Якщо не шкода то вперед. На виїзді з лісу буде край якогось села, а в ньому перехрестя без будь-яких вказівників. Нам ліворуч. Через деякий час дорога впреться в польову роздовбану не то грунтовку, не то танковий шлях. І хоч є об’їзд зліва, нам все-рівно прямо. Через п’ять хвилин ви звичайно ж пошкодуєте, що не повернули ліворуч, але повірте – там не краще, хіба що більш мокро. Польова дорога веде прямо в якесь село, в якому почнеться асфальт. Але перед цим потрібно подолати з десяток не то ям, не то вирв, які навіть матьорий колгоспний трактор заженуть в істеричний плач. Якщо подолали – далі виїхати на ту ж трасу, якою дістались Прилук, не проблема. Якщо не подолали, то згадайте, що я чесно вас попереджав (ггггг).
Вхід користувачам
24.04.2008, 19:06
відповісти