Дорога з Києва до Полтави займає близько чотирьох годин, тому варто виїжджати зранку, щоб встигнути потусуватись у місті. Перекур варто зробити в Пирятині. Його можна здалеку ідентифікувати за високою квадратною вежею на узбіччі дороги. Саме тут знімався фільм «Королева бензоколонки». Поруч і досі є бензозаправка «Укртатнафти», але це не та сама, яку всі бачили у комедії. У пошуках місця зйомок режисери об'їздили всю Україну. Ніде не могли знайти підходящу сучасну автозаправку. Нарешті знайшли в Пирятині. Але виявилося, що на заправці знімати не можна, тому що в них теж виробничий план, до того ж у знімальної групи була небезпечна в пожежному відношенні освітлювальна апаратура. Довелося студії ім.. Довженка будувати поруч свою АЗС, несправжню.

     Макетна заправка була настільки схожа на справжню, що одного ранку під час підготовки до зйомок, на колонку раптом згорнув із траси “чужий” самосвал, і водій зажадав його заправити. Надя Румянцева – головна героїня, не моргнувши оком, говорить: “Я вашу машину заправляти не буду. Вона брудна, водій неголений...” Шофер оторопів. Підходить А. Сова – також актор. “Ви начальник?” - запитує водій. “Так, я”, - цілком серйозно відповідає Андрій. “Так що ж це ви поставили отут це опудало, цю фітюльку, яка вимагає, щоб я поголився, а мені ж вантаж везти в Київ!” - “Правильно вимагає, по інструкції”. - “Я буду скаржитися!” У цей час підходить ще один актор - “міліціонер”: “Кому скаржитися, ваші права пред'явіть...” Потім вибачились і пояснили, що кіно знімають. Цей епізод потім увійшов у фільм.

     В Полтаву ми вїхали через  «окружну» звернувши в місто на великому перехресті з будкою ДАІ. Ця дорога нас вивела просто в центр, до самого Корпусного саду. Тут же поруч, за квартал від Облдержадміністрації, у дворі, розташований готель Україна. До нього можна дістатись, якщо відразу за адміністрацією звернути у вуличку під «цеглу». Буквально за сто метрів перед в’їздом у двір можна буде побачити «рекламний щит» готелю, який чомусь повернутий саме у бік «цегли». Готель оптимальний за відношенням ціна/якість/місце розташування. Двомісний номер коштує 250 грн. Є стоянка для автомобілів (+10 грн).  

     Полтава починається з Корпусного саду. Він являє собою велику круглу клумбу, метрів двісті у радіусі, посеред якої стоїть пам’ятник Слави в честь 100-річчя перемоги Росії у Полтавській битві 1709 року проти Карла ХІІ і гетьмана Івана Мазепи. От такий імперський культурний осколок. Навколо парку по периметру розташовані адміністративні споруди – все разом дивиться дуже незле. Під самим парком діє місцевий метроград «Злате Місто». Поруч з парком у різних вуличках і бульварчиках розміщені пам’ятники І. Котляревському і його літературній героїні Наталці Полтавці, М. Гоголю, є пам’ятний знак Г. Котельникову – винахіднику ранцевого парашута. Загалом у місті можна відвідати кілька цікавих місць. Першим серед них є Садиба І. Котляревского, яка розташована на пл. Соборній на Івановій горі, за дзвіницею Успенського собору. В цьому місці письменник створив більшість своїх творів, зокрема, знамениту "Енеїду". Будинок відновлений у 1969 р. за виконаним  у 1845 р. з натури малюнком Т. Шевченка. Тут же поруч знаходиться  Пам'ятник Полтавській галушці, місце вибране не випадково, адже саме Котляревський співав українську національну кухню в поемі "Енеїда". Також варто не оминути Музей Полтавської битви, який розміщений на вул. Шведська Могила, 34. Він був створений у 1909 р. на полі Полтавської битви. Музей налічує понад вісім тисяч експонатів: твори мистецтва, зброю, нагороди, прапори, обмундирування і спорядження російської та шведської армій. Встановлена діорама Полтавського бою з озвучкою. Поруч - пам'ятник Петру I, хрест на братській могилі шведських солдатів, пам'ятник шведам від росіян.

     Окрім самої Полтави можна відвідати також села Гоголево і Диканьку. Гоголево, зрозуміло, є батьківщиною письменника Н. Гоголя. Тут пройшло дитинство письменника. До 175-річчя від дня його народження у селі створений музей-заповідник, до складу якого входить садиба Гоголів-Яновских: будинок, флігель, альтанка, грот, парк, два ставки. Серед експонатів - матеріали про життя і творчий шлях Гоголя, його особисті речі, перші видання його творів. На території заповідника могили батьків письменника, пам'ятник йому ж.

     Диканька зараз це звичайне селище міського типу, яке, проте, знамените завдяки твору Гоголя "Вечори на хуторі біля Диканьки". З XVII в. тут був розташований маєток Кочубеїв (зараз - ландшафтний парк). Збереглася Тріумфальна арка (XVIII) на честь прибуття царя Олександра I; Троїцька церква (XVIII в.), яку в “Ночі перед Різдвом”, розписував коваль Вакула; Миколаївська церква (XVIII в.) з підземним родовим склепом Кочубеїв, у якій, за легендою, відспівували панночку з “Вія”, чотири 800-літніх дуби Кочубея з дубової алеї на в'їзді в садибу.

     Дорогою назад варто заїхати в ресторан-пивоварню «Велика Круча», який розміщений в однойменному селі. Його добре видно з дороги. Там можна закупитись свіжезвареним пивом.